Category Archives: Астрономи

Жінки астрономи

На восьме беоезня вирішила згадати жінок, котрі залишили свій слід в астрономічній науці.

Найдавніша згадка про жінку – астронома відноситься до XVII століття : дружина знаменитого Гевелія не тільки допомагала чоловікові у його роботах, але вела самостійні спостереження, майстерно вправляючись з громіздкими вимірювальними приладами тієї епохи.

Ян Гевелій з дружиною

Взагалі в ту пору жінка, котра хотіла займатись наукою повинна була стати подругою та супутницею вченого, а то і взагалі ділитись з ним своїми відкриттями. Тому що довгий час вважалось, що наука не для жінок. І всяку працю написану жінкою відразу відкидали, як не досконалу, навіть не прочитавши її. Тому і не дивно, що наступна наша героїня також працювала поряд із вченим чоловічої статі.

Марія фон – Левен, приятелька геніального Кеплера , що прославилася , як чудова вичислителька. Вона зробила чимало розрахунків для Кеплера.

Ніколь – Рейн Лепот, перша французька фінка – математик : вона вирахувала орбіту комети Галлея і передбачила момент її повернення. Щоб дати уявлення про неймовірних труднощах подібної роботи, зауважимо лише, що обчислення тривали без перерви шість місяців!

Її сучасницею була герцогиня Луїза фон – Гота, також чудова спостерігачка . У 1798 році її стараннями був скликаний перший астрономічний з’їзд.

Герцогиня Луїза фон Гота

Кароліна Гершель , – сестра знаменитого Вільяма Гершеля , самостійно внесла лепту в скарбницю астрономії : вона відкрила більше 8 комет і кілька інших цікавих об’єктів. Але, звичайно, слава її гасне в тому сліпуче – яскравому ореолі , яким оточений її брат. По смерті Вільяма вона ще чверть століття продовжувала працювати на користь улюбленої науки і померла в глибокій старості.

Кароліна Гершель

Жінки не лише роблять відкриття та обчислення. Вони часто служать тим зарядним пристроєм, котрий змушує чоловіків працювати натхненно та наполегливо. Асаф Холл, американський астроном , навряд чи відкрив би супутники Марса, якщо б йому не допомогла його дружина. «Я зовсім вже було хотів залишити безуспішні пошуки, – розповідає він, – якби не вагомі міркування, виставлені моєю дружиною : вони-то і примушували мене продовжувати пошуки ».

Ім’я Софії Ковалевської, професора математики в Стокгольмському університеті, має бути відомо кожній людині, що має справу із математичною наукою. Ковалевська знаменита головним чином роботами в області чистої математики , але присвячувала своє обдарування також і астрономії: їй належить велика робота про кільцях Сатурна.

Софія Ковалевська

Особливо багато жінок – служительок Уранії працюють в Америці. В даний час при Гарвардському університеті є чудово обладнана обсерваторія, в якій працюють виключно жінки. 25 спостерігачок щодня фотографують ділянки неба в систематичному порядку, щоб потім перераховувати зірки, визначати координати і вносити їх в каталог. Це дуже важлива, але зате і вкрай виснажлива праця, на яку здатні лише жінки з їх терплячістю та наполегливістю.

Сесілія Пейн (1900 – 1979). Перша жінка, яка отримала звання професора і очолила кафедру в Гарвардському університеті. Побудувала першу шкалу температур, визначила хімічний склад зоряних атмосфер; дійшла висновку, що відносний вміст елементів у більшості зірок однаковий і не відрізняється від спостережуваного на Сонці.

Енні Кеннон за 40 років роботи провела велику роботу по каталогізації зірок.  Виконала класифікацію всіх зірок, що містяться в «Каталозі Генрі Дрейпера» (т. 91-99 «Гарвардський анналів»), в «Продовженні каталога Генрі Дрейпера», а також зірок у зонах Єльського каталогу та каталогу, складеного в обсерваторії на мисі Доброї Надії. Всього Кеннон класифікувала спектри близько 350 000 зірок.

Генрієтта Лівітт (1868 – 1921). ” Перенесла важку хворобу , через яку вона стала практично глуха … Лівітт відкрила більше 2400 змінних зірок … Вивчення цефеїд привело її до відкриття залежності між періодом зміни блиску і світністю зірки, що згодом допомогло астрономам у вимірі відстаней як у нашій Галактиці , так і за її межами ” .

Серед жінок – астрономів є і наші землячки.

Мотря Василівна Братійчук – професор, кандидат фізико-математичних наук. Брала участь в міжнародних програмах спостережень штучних супутників Землі, член Міжнародного астрономічного союзу, засновник та науковий керівник Лабораторії космічних досліджень Ужгородського національного університету. За внесок в розвиток астрономічної науки малій планеті № 3372 було надано ім’я Братійчук.

Мотря Братійчук

Варто згадати про Наталію Сергіївну Самойлову – Яхонтову. Народилась вона на Україні, а науковою діяльністю займалась в Росії. Коло її наукових досліджень  стосується методів обчислення планетних та кометних орбіт, удосконалення методів таких обчислень та застосування цих методів для визначення руху астероїдів.

Н.С. Самойлова – Яхонтова

Віра Федорівна Газе займалась вивченням спектроскопії зір та вивченням дифузних туманностей. Співавтор «Атласу дифузних газових туманностей»

Віра Федорівна Газе

В історії астрономічної науки чимало славних жінок – дослідниць. На сторінках цього блогу є окрема стаття про Олену Іванівну Казимірчак _ Полонську. Про деяких жінок згадали тут.  Нехай це буде гарною відзнакою до жіночого дня.

Уранія

 

 

 

 

 

 

 

 

Advertisements

Джон Гудрайк

93857859_b_468_0_16777215_0___images_stories_news_istoriya_goodricke_johnВ залі сміялись. А блідий юнак мовчки йшов від трибуни. Щойно він поділився своїми спостереженнями із цими поважними вченими. Не легко йому було зважитись на виступ. І ось така поразка. В цей момент ніхто в залі не здогадувався, що менше ніж через рік ці самі вчені проголосують за те щоб вручити осміяному ними юнаку золоту відзнаку за його відкриття.

Джон Гудрайк народився 1764 року. В дитячому віці через хворобу він втратив слух і поступово мова його ставала все менше зрозумілою для оточуючих. Така часткова втрата контактів з людьми спонукала юнака до спостереження за природою. Особливо приваблювали його зорі.

Найцікавішою була зірка β із сузір’я Персея. Цікавою була ця зоря своїм блиском: вона то яскраво спалахувала на небі, а інколи зовсів втрачала блиск і була ледве помітною. Після тривалих спостережень за небом Джон помітив, що зміна блиску відбувається з періодом 2 доби 20 годин і 45 хвилин.. Така особливість вселяла страх та віру в містичні причини таких змін. Не даремно араби звали цю зірку Алголь, що перекладається як “Око диявола”. Бажання поділитись своїми спостереженнями та власними поясненнями цього явища взяли гору.

Гудрайк домігся того, що йому було дозволено доповісти про свої спостереження на засідання Лондонського королівського товариства. В травні 1783 року відбувся виступ. В залі було чимало видатних вчених. Вислухали вони юнака ввічливо та терпляче (виступати йому допомогав слуга котрий був перекладачем для глухого Гудрайка). Та ось Джон Гудрайк у своєму виступі дав власне пояснення зміни блиску Алголя. Алголь, говорив він, це подвійна зірка. Ослаблення блиску пояснюється тим, що одна зірка при обертання закриває іншу і ослаблює її блиск. В залі поча наростати глузливий гомін. Дві зірки в парі? Це неймовірно! Цей юнак вирішив поглузувати над вченими! Нехай іде геть!

Ось так: в залі сміялись, блідий юнак мовчки йшов від трибуни. Хтось глузливо мовив йому вслід: “Чи не вважає пан Гудрайк, що зорі випадково зустрівшись, влаштували перед ним танці для його втіхи?”.

Та не всі вчені сміялись. Виступ Гудрайка привернув увагу до змінних зірок. Почалося їх вивченя. Сам факт виявлення зоряної змінності було визнано відкриттям і Джона Гудрайка нагородили медаллю Коплі.

Джон Гудрайк продовжував вивчати змінні зорі . 16 квітня 1786 року  його обрали членом Лондонського королівського товариства. Та доля виявилась не ласкавою до юнака. Через чотири дні 20 квітня 1786 року в 21 рік Джон Гудрайк помер від пневмонії.

В 1889 році було встановлено що зоря β Персея Алголь справді подвійна. Гіпотеза Гудрайка підтвердилась.

(малюнок з Вікіпедії)

 

 

Астроном із Волині

171px-PolonskaОлена Іванівна Казимирчак-Полонська° (монахиня Олена) – (1902 – 1992 роки) видатний український фізик і астроном. Народилась у селі Селець Володимирського повіту колишньої Волинської губернії. В 1928 році закінчила Львівський університет. У 1932—1934 рр. — позаштатний асистент Астрономічної обсерваторії Варшавського університету. У Варшаві на талановиту і сумлінну асистентку звертає увагу відомий учений, патріарх польської наукової школи з небесної механіки професор М. Камінський, який запрошує її до аспірантури.  Темою своєї дисертації О. Полонська обрала вивчення руху комет, захоплених великими планетами Сонячної системи. У 1934 р. вона успішно захистила дисертацію «Про планетоцентричний рух комет» на здобуття вченого ступеня доктора філософії.

Невдовзі доля звела її з Леоном Казимирчаком — ученим-іхтіологом, який теж працював у Варшавському університеті. У 1937 р. у них народився син Сергій. Це було щасливе подружжя красивих, талановитих людей, сповнених ентузіазму і великих творчих задумів, але війна  зруйнувала всі плани.

На війні безвісти пропав Л. Казимирчак, і на руках Олени Іванівни залишилися маленький син і хвора мати. У ті роки вона працювала то у Львові в астрономічній обсерваторії, то викладала математику у Варшаві. Але мріяла повернутися в Україну і оселитися десь у теплих південних районах, бо це було вкрай потрібно хворим синові і матері.

З 1940 р. — співробітник Астрономічного інституту при Львівському університеті.

У травні 1945 р. Олена Іванівна переїхала до м. Херсона і почала працювати у місцевому педінституті — спочатку лаборантом, а згодом старшим викладачем кафедри математики. Щоб звести кінці з кінцями, працювала по 17 годин на добу і водночас готувала до захисту кандидатську дисертацію, бо її польський диплом доктора філософії в СРСР не визнавався.

У 1948 р. у херсонській лікарні помирає син Сергій. Щоб якось заглушити страждання і тугу, Олена Іванівна намагається заглибитися у наукову роботу. Вона приймає запрошення директора Інституту теоретичної астрономії АН СРСР члена-кореспондента АН СРСР М.Ф. Субботіна і переїздить працювати до Ленінграда. Тут вона завершує дисертацію і в 1950 р. успішно захищає її. За сумісництвом зарахована штатним викладачем в Ленінградський педагогічний інститут ім. М.Н.Покровського.

У листопаді 1951 у зв’язку з кампанією «чисток» у боротьбі з «ворогами народу» звільнена з місця роботи під формальним приводом «скорочення штату». В 1952 заарештована за підозрою в «шпигунській діяльності», з січня по серпень перебувала у місцях ув’язнення МДБ СРСР. Була виправдана і відпущена на волю за відсутністю доказів.

Наприкінці літа 1952-го жінка їде до Одеси, де є необхідне для її досліджень обладнання. Знову викладає вищу математику, захищає ступінь доктора фізико-математичних наук. Згодом, у 56-му повертається до Ленінградського інституту теоретичної астрономії на посаду молодшого наукового співробітника відділу малих планет, комет і супутників. У 54 роки опановує нову для себе справу – складання програм для обчислення на ЕОМ, готує на перфокартах величезний масив даних про рух комет за 400 років. У 1968 році захищає докторську дисертацію на тему «Теорія руху короткоперіодичних комет і проблеми еволюції їх орбіт». Це була робота світового значення. Того ж року їй присудили премію ім. Ф.О. Бредіхіна АН СРСР.

У 1956 повернулася в Ленінград і продовжила працювати в Інституті теоретичної астрономії АН СРСР. З 1964 – член Міжнародного астрономічного союзу. У 1968 захистила докторську дисертацію; присвоєно вчений ступінь доктора фізико-математичних наук. У 1967-1985 роках брала активну участь в організації та проведенні всесоюзних і міжнародних астрономічних семінарів і симпозіумів. У 1976 – 1978 роках була головою наукової групи з динаміки малих тіл при Астрономічному раді АН СРСР.

Олена Іванівна Казимирчак – Полонська залишила велику наукову спадщину. Основні роботи присвячені вивченню руху комет, зокрема еволюції їх орбіт. Особливу увагу приділяла короткоперіодичним кометам. Встановила, що характерними закономірностями руху таких комет є їх зближення з великими планетами, в основному з Юпітером. Досліджувала рухи 35 короткоперіодичних комет різних планетних сімейств з урахуванням їхніх збурень за час з 1660 по 2060. Встановила, що низка комет з сімейств Сатурну і Урану захоплювалися Юпітером, визначила типи змін кометних орбіт. Детально досліджувала еволюцію орбіти комети Вольфа I, встановила при цьому вплив великих збуджень з боку Юпітера і негравітаційних ефектів. Показала, що вплив великих планет є основним чинником, що діє на трансформацію кометних орбіт. Дала переконливе обґрунтування гіпотези захоплення короткоперіодичних комет великими планетами і намітила загальні закономірності еволюції кометних орбіт, починаючи з майже параболічних і закінчуючи короткоперіодичними. Доктор астрономії Олена Казимирчак-Полонська – член Міжнародного астрономічного союзу, авторка 109 наукових робіт. У 1978 році її іменем названа мала планета № 2006 (en 2006 Polonskaya).

Випробування, які випали на її долю, далися взнаки: Олена Іванівна втратила зір. Але не піддалася відчаю, з 1972 року вона – почесний член Всесоюзного товариства сліпих, брала участь у виданні праць з вищої математики та програмування на шрифті Брайля.

Маючи добру пам’ять, вона вирішила викладати у Ленінградській академії теології, бо в її серці давно вже жила велика віра в Бога. Останні свої праці вона диктувала помічницям і публікувала під псевдонімом «Zakonnica Helena».

У 70-х роках Олена Казимирчак-Полонська розпочинає гуртувати навколо себе духовно свідому молодь, проводить релігійні заняття. У здавалося б уже поважному віці – 78 років – почала активно працювати в галузі історії церкви та біблеїстики. Спілкуючись із тодішнім ректором Ленінградської духовної академії, архієпископом Виборгським, теперішнім патріархом Московським Кирилом, перекладала духовну літературу, адже вільно володіла польською, французькою, німецькою, англійською мовами.

У 1988-89 роках читала лекції про свого духовного отця Сергія Булгакова студентам Ленінградської духовної академії. На той час вона прийняла таємний монаший постриг, стала черницею.

Померла матушка Єлєна 30 серпня 1992 року, три місяці не доживши до свого 90-річчя. Поховали її на кладовищі астрономів на території Пулковської обсерваторії під Санкт-Петербургом. (Фотографія з Вікіпедії).

° Зустрічаються варіанти написання прізвища Казімірчак-Полонська. 

Астрономія для всіх

astronom

Если ты любишь смотреть на звездное небо,

Если оно привлекает тебя своей гармонией

И поражает своей необъятностью –

Значит у тебя в груди бьется живое сердце,

Значит оно сможет отзвучать на сокровенные слова о жизни Космоса.

Николай Рерих

У 1973 році з’явилось нове свято День Астрономії. Любителі астрономії відзначають цей день коли Місяць має фазу в першій чверті. Дати припадають на період від середини квітня до середини травня. Однак і раніше любителі астрономії влаштовували дні, коли всі бажаючі могли подивитись на зоряне небо та зацікавитись астрономічними спостереженнями.

JohnDobson   Коли американський популяризатор астрономії та телескопобудування Джон Добсон вперше поглянув на небо крізь окуляр телескопа, то захоплено вигукнув:»Це повинні бачити всі!». У 1967 році він заснував рух, що дістав назву «Тротуарна астрономія».

А почалось все з того, що Добсон із кількома друзями виходили на вулиці рідного міста Сан-Франциско і пропонували перехожим подивитись не небо через їхні телескопи. Вони також робили необхідні пояснення до побаченого.

Інші астрономи – любителі підтримали цю ідею. Девізом тротуарних астрономів є фраза: «Якщо в тебе є телескоп, поділися ним із тим, у кого його немає». В наші дні діяльність цих ентузіастів науки не обмежується винесенням телескопів на вулицю. Вони організовують лекції, а також розповідають всім, як можна самостійно виготовити телескоп для спостереження. Ці люди, що присвятили свій вільний час зоряному небу самі вносять конструктивні зміни в телескопи і розробляють власні спрощені методи їх виготовлення. dzhon-dobson-kak-postroitДжон Добсон створив конструкцію телескопа для виготовлення якого потрібно лише фанера, цвяхи, клей і прості інструменти. Перший телескоп початківця має бути дуже простим і доступним у виготовленні, такою була ідея Добсона.

Закони небесної механіки та справа про чаклунство

Тіхо Браге все своє життя з 1572 року і до смерті в 1601 році спостерігав за небом. Вів скрупульозні записи всього побаченого. Більше того, хоч Браге визнавав, що Копернік великий вчений, все ж він вважав метою своїх спостережень заперечення вчення Коперніка. Браге  намагався знайти докази того, що хоч планети обертаються навколо Сонця, однак Сонце разом з планетами обертається навколо Землі. Проте Тіхо Браге, будучи геніальним і терплячим спостерігачем, все ж був не дуже добрим теоретиком. І все життя він шукав собі на допомогу математика, котрий допоміг би йому за результатами спостережень поєднати дві системи світобудови: копернікову і птолемеєву. Такий учень в нього з’явився в 1600 році. Звали його Йоган Кеплер. Йому і залишилася у спадок від Браге скриня із безцінними записами багаторічних спостережень. Після математичних досліджень, проведених за результатами цих спостережень у 1609 році, Кеплер видав книгу, де і сформулював свої знамениті закони, використовуючи записи свого вчителя Тіхо Браге. Коли вийшла книга Кеплера про рух небесних тіл, він сказав: “Справа, над якою працював Тіхо Браге кращу частину свого життя, побачить нарешті денне світло. Ніщо мене вже не стримує… Книга вже написана, і мені байдуже, будуть її читати тепер чи прочитають нащадки. Можливо вона буде чекати сто років, адже Господь Бог чекав спостерігача шість тисяч років.”

Іронія долі: спостереження Тіхо Браге ще раз підтвердили правоту Коперніка. Воістину: коли починаєш займатися наукою, будь готовий до всього.

Більшості людей Кеплер в основному відомий за законами руху планет. Але була в його житті надзвичайно драматична історія, із якої він вийшов переможцем, виявивши всю свою винахідливість і наполегливість генія. В 1618 році проти матері Кеплера було відкрито справу по звинуваченні у чаклунстві ( на ті часи це було найстрашнішим звинуваченням і означало майже певно смертельний вирок). В цей час Кеплер жив у Лінці і мав посаду Імператорського математика при дворі імператора Верхньої Австрії Матвія. У звинуваченні було 49 пунктів, котрі мали доводити, що мати Кеплера Катерина – відьма. Про абсурдність звинувачень можна було б судити по тому, що одним із пунктів був такий: жінка опівночі скакала верхи на теляті і на корові. ( до слова: жінці в цей час було 70 років). Були і інші звинувачення: сусідці болів живіт, отже винною була пані Кеплер, котра проходила в цей час по вулиці і т. д.

Слідства по таких справах були дуже специфічні. Підозрювану тортурами заставляли признатись, що вона відьма. Якщо жінка не визнавала себе відьмою, то вважали, що чаклунство зробило її терплячою до болю, отже знову ж таки винна. Таким чином Катерина Кеплер повинна була неминуче загинути, але не загинула. Син виступив на суді її захисником.

На 128 сторінках свого захисного виступу Кеплер не намагався довести, що не існує відьом чи навіть заперечувати наведені факти. Він просто пояснював всі наведені факти природними причинами, а не діями Катерина Кеплер. Тобто, спосіб захисту, обраний Кеплером, полягав в тому, щоб заперечити зв’язок між діями Катерини і подіями, що трапились потім.

Так, вона заглядала до люльки дитини, котра потім померла,— доводив Кеплер,— однак в той час в селах лютувала віспа і померли тисячі дітей. Так , вона зустріла дівчинку, в якої заболіла рука, однак дитина несла дуже важку ношу і розтягнула руку.

І геній Кеплера виграв цей процес: в 1621 році його мати була випущена на волю. Це унікальний випадок в історії відьомських процесів.

Варто також відмітити, що законодавець неба помер на 59 році життя в розпал розрухи, викликаної Тридцятирічною війною. Майно, котре він залишив після себе, складалося із декількох десятків книг і …семи пфенігів! Однак ім’я його на віки вписане в історію науки.

Телескопи, комети та морська служба.

Чимало цікавих та повчальних фактів можна знайти в історії астрономії та в біографіях астрономів..
На початку XVII ст відбулася одна із найбільших подій в історії астрономічної науки. Італійський вчений Галілео Галілей вперше навів телескоп на небесні світила і побачив, що Місяць, Венера, Юпітер — це зовсім нові світи. Він роздивився в Молочному Шляху величезну кількість зір, які не видно неозброєним оком. Почалася ера телескопів. В зв’язку з цим варто розповісти таку історію, пов’язану з телескопом І.Ньютона.
imagesЙого телескоп – рефрактор викликав у Англії справжній фурор. Сам король Карл II дуже уважно вивчив прилад і дуже довго тішився, дивлячись на зорі і планети. Потім він передав прилад в Лондонське королівське товариство. Після цього в січні 1672 року Ньютон став членом Лондонського наукового товариства. Через багато років родич одного з вчених запитав Ньютона:
—Скажіть, а хто той чудодійний майстер, що виготовив дзеркало до вашого телескопа?
—Я дзеркало робив сам— відповів Ньютон.
—А де ви дістали інструменти і станок?
—І їх я зробив сам, — пояснив Ньютон. — Якби я чекав, поки хтось щось для мене зробить, я взагалі ніколи не зробив би нічого.

А ось іще одна історія, пов’язана із найбільш відомою в Сонячній системі кометою Галлея.

volhvi_jotto
В XIVст художник Джотто зобразив на фресці комету Галлея. Знаходиться фреска в Падуї і називається “Поклоніння волхвів”. На ній видно комету, котру художник бачив за 4 роки до того, як написав картину. А тому один із трьох проектів польоту космічних апаратів до комети Галлея був названий «Джотто».

galleyНе менш цікава історія життя людини, чиє ім’я носить комета. Англієць Едмунд Галлей (1659-1742) був астрономом на королівській службі. В той час основним способом орієнтування в морі було визначення координат за небесними світилами. В 1698 році Галлей отримав звання капітана англійського військово-морського флоту, а під своє керівництво — невеликий корабель “Парамур”. Однак офіцери флоту, які були на кораблі, не хотіли служити під командуванням астронома. Тому Галлей вимушений був повернути корабель в порт і замінити частину офіцерів. У вересні 1699 року він виходить в плавання, перетинає екватор і починає наукову роботу по розробці методики точного визначення географічної довготи у відкритому морі, досліджує поведінку стрілки компаса, та проводить інші роботи, необхідні мореплавцям.
Повернувшись на Батьківщину 6 вересня 1700 року, вже наступного року Галлей опублікував карту магнітних схилень — це була перша карта такого роду. Однак в науку він ввійшов, вивчивши рух комети, котра і носить його ім’я. Ось таким звивистим шляхом ішли астрономи до зір. Спочатку практичні потреби, а вже потім чиста наука для душі.