Category Archives: Літературно_мистецька

Мрійники та реалісти

Частина 2

Реалісти

Вчені -мрійники теоретично обгрунтували моживості космічних польотів. А от втілювали їхні мрії в життя реалісти. Інженери котрі почали будувати перші ракети спочатку про космос і не думали. як це часто бувало і історії новітні ідеї першими почали використовувати військові і не з мирною метою.

Отже про реалістів, про тих хто не лише робив теоретичні розрахунки, але і проводив запуски ракет і вивчав їх на практиці.

За кордоном відзначився уродженець Румунії, німець за національністю, Герман Оберт, який у своїй головній праці, що вийшла у Мюнхені в 1923 році, незалежно від К.Ціолковського, розглянув основні питання освоєння космосу – від конструювання багатоступінчастих ракет до можливих реакцій людського організму на умови космічних польотів. Він єдиний серед засновників теоретичної космонавтики дожив до глибокої старості (помер у 1989 р.) і став свідком перших серйозних перемог людства в освоєнні космосу.

Американський вчений Роберт Годдард в 1923 році почав конструювати рідинний ракетний двигун і в 1925 році створив перший прототип. 16 березня 1926року він здійснив 0апуск першої рідкопаливної ракети, як пальне в ній використовувався бензин та кисень. Цікаво що Ціолковський не був знайомий із роботами Годдарда, однак в своїх розрахунках він ішов тим самим шляхом, хоч і залишився ввідомим в історії космонавтики як видатний теоретик.

Роботи Ціолковського та Годдарда продовжили інші. В Москві був створений в 1933 році Реактивний інститут і в ньому були завершені початі раніше роботи по створенню нової зброї – реактивних снарядів, установки для запуску яких солдати любовно назвали «Катюшами».

17 серпня 1933 року в СРСР була запущена ракета «ГІРД 9», котру вважають першою радянською зенітною ракетою.

Найбільших успіхів у розробці ракетної техніки в 30 – 40 роки ХХ ст. досягли німецькі конструктори. В Німеччині було створене Німецьке товариство міжпланетних сполучень. З грудня 1932 року там працює Вернер фон Браун. Він разом із Вальтером Дорнбергом. Вони першими створили потужні ракетні двигуни, які дозволили розпочати будівництво важких ракет з великою дальністю польоту. Під час Другої світової війни німці обстрілювали Англію першими у світі балістичними ракетами V-2 і навіть намагалися створити ракету, здатну досягти Америки. У жовтні 1942 року було здійснено перший вдалий політ ракети А – 4, більш відомої під іменем «ФАУ-2».  Вернер фон Браун мав під своїм керівництвом велику команду інженерів, основні складові цих ракет збирали в’язні концентраційних таборів, однак головним мозковим центром цього проекту був він.

Після війни більша частина німецьких ракетних розробок разом з їх конструкторами на чолі з Вернером фон Брауном опинилася у США. У подальшому вони зіграли провідну роль у розвитку американської космонавтики, зокрема в реалізації польоту людини на Місяць.

До піонерів ракетно-космічної техніки належить і видатний українець Валентин Глушко. Народився 2 вересня 1908 р. в Одесі. Космонавтикою почав цікавитися ще з 13- річного віку, а з 15-річного уже листувався з К. Ціолковським. А ще через рік Глушко публікує свої науково-популярні та наукові статті з космонавтики. Працював в Газодинамічній лабораторії в місті над Невою, розробляв ракетні двигуни та ракети на рід­кому паливі. Був Генеральним конструктором з 1974 р. в реактивно-науково-дослідному інституті (особливе КБ). Він створив перший у світі електротермічний ракетний двигун, перші в СРСР рідинні ракетні двигуни, рідинні ракети ГЛА, двигуни на ракетах-носіях «Восток», «Космос», «Протон».

В цей же час в Радянському Союзі ракетобудуванням займався С.П.Корольов. Корольов Сергій Павлович, видатний радянський учений і конструктор, академік АН СРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці. Під його керівництвом створені балістичні й географічні ракети, перші ШСЗ, супутники різноманітного призначення («Електрон», «Молния-1», «Космос», «Зонд» і т. ін., космічні кораблі «Восток», «Восход»). У 1933 році Московська гру-па, якою керував тоді ще нікому не відомий Сергій Корольов, вдало запустила перші радянські ракети з рідинними двигунами.

В 1957 році в СРСР під керівництвом Сергія Павловича Корольова була створена перша в світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7. З робіт Корольова почалася ера практичної космонавтики.

 

 

Advertisements

Мрійники та реалісти

Частина 1

Мрійники

Тривалий час вчені лише висловлювали думки про можливість польотів людини, але їх ідеї залишались лише мріями і поступово забувались . У  XVII столітті жив священик Онорато Фарбі, людина освічена і не позбавлена літературного дару. В 1646 році він написав «Трактат про фізику деяких видів руху». В ньому він пише: «Коли сконструювати посудину великої ємності у вигляді труби і в пустити в неї велику кількість стисненого повітря, яке буде виходити поштовхами, то отримаємо таку піднімальну силу, що полетить не лише сама труба, але і достатньо великий вантаж, що буде на ній.

В XIX столітті ідею запуску ракет запропонував талановитий український винахідник Микола Іванович Кибальчич, який прожив усього 28 років, але встиг зробити багато. Народився М. І. Кибальчич в 1853 р. у родині священика в містечку Короп на Чернігівщині. Приїхавши до Петербурга, поринає в революційне життя і водночас займається наукою. Бомбою, виготовленою за власною технологією Кибальчича, було вбито царя Олександра II. Перебуваючи в камері смертника, він використовував кожну годину, кожну хвилину, щоб завершити своє проектування апарата для польоту в космос. Він мріяв дати людству проект космічного корабля. Своєму адвокату в тюремній камері він передав проект, в якому чітко і просто були викладені принципи реактивної тяги польоту на ракеті.

Історія розвитку космонавтики і ракетної техніки знає чимало імен, але основоположником наукової космонавтики вважається великий російський вчений Костянтин Едуардович Ціолковський. Він є автором фундаментальних наукових розробок з теорії руху ракет, багатьох важливих відкриттів у аеродинаміці, ракетній техніці й теорії міжпланетних сполучень.

К. Ціолковський народився у 1857 р., у Рязанській губернії. Учився самостійно, 1879 р. в Москві склав екстерном екзамени на звання вчителя і з 1880 р. працював учителем арифметики, геометрії і фізики в Боровському училищі Калузької губернії. Ціолковський побудував першу в Росії аеродинамічну трубу, розробив теорію руху складених ракет двох типів: з послідовним і паралельним з’єднанням ракет. Він є основоположником теорії міжпланетних сполучень, перший вивчив питання про ракету і висловив ідею про створення позаземних ситуацій. Майже все життя він відчував насмішки над своїм захопленням, його називали великим мрійником.

І ще одна постать в космічній епопеї, яка репрезентує українців: Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей) – гідний син славетної Полтавщини. За багато років до польотів людини на Місяць зробив відповідні обчислення, якими 1969 року скористалися американці, відправляючи своїх астронавтів на Місяць. Двадцять років він прожив під чужим ім’ям, так склались обставини. Народився Олександр Шаргей 21 червня 1897 р. у Полтаві. У 19 років закінчив Полтавську гімназію і вступив до Петроградського політехнічного інституту, а потім до юнкерського училища. Тут він продовжує теоретичну працю про польоти, закінчує свій перший рукопис про космічні польоти, в якому обґрунтовує спосіб подолання земного тяжіння ракетою з триступеневим реактивним двигуном і виводить формулу руху цієї ракети. Над питанням міжпланетних сполучень він працював багато років.

Ще у 1928 році він у своїй книзі “Завоювання міжпланетних просторів” виклав основи усього на чому базується сьогоднішня космонавтика – починаючи від основного рівняння польоту ракети, закінчуючи ідеєю використання гравітаційного поля небесних тіл для руху космічних кораблів.

На сьогодні майже усі його розробки успішно використані на практиці. Найбільш відомою з них став розрахунок пілотованого польоту на Місяць, який американці поклали в основу своєї місячної програми.

Його життя – це суцільний калейдоскоп незгод, поневірянь, крутих поворотів, драматичних подій. Однак космічна тематика залишалася для нього головною. Загинув він у лютому 1942 року від час оборони Москви.

Не всім відомо, що практично втілював ідеї Ю. Кондратюка про міжпланетні польоти ще один з видатних українців — Михайло Яримович (народився 13 жовтня 1933 р. на Українському Підляшші (тепер Польща). У1964 р. саме він був відповідальним у СІЛА за створення космічних кораблів системи «Аполлон», а з 1965 р. його призначили технічним директором для проектування орбітальної лабораторії, з якої можна було здійснити політ на Місяць. Отож ідеї мрійників почали втілювати в життя реалісти. Та про них у наступній розповіді.

Глибини Всесвіту

Чудовий фільм “Контакт” із Джоді Фостер спонукає до роздумів про наше місце у безмежному Всесвіті. Ось сьогодні знайшла чудовий фрагмент із цього фільму. Це справді прекрасно.

Космічні фантазії

Назви планет

Походження назв планет та сузір’їв це досить цікава сторінка в історії астрономії.

Склалось так що в давнину планети отримали свої імена за іменами богів грецького та римського пантеону: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн. Меркурій (у греків Гермес) – це син Зевса, котрий виконував на Олімпі обов’язки кур’єра та гінця. Венера (у греків Афродіта) – донька Зевса й океаніди Діони, богиня кохання та краси. Марс – бог війни, Юпітер – це і є верховний бог римлян , він же Зевс у греків, а Сатурн це римське ім’я верховного доолімпійського божества, у греків він звався Кроном і був батьком Зевса (Юпітера).

Отож коли було відкрито нові планети вони також були названі в честь богів греко – римського пантеону: Уран, Нептун, Плутон. Уран давньогрецький бог неба, перший володар світу; Нептун – володар морського безмежжя, а Плутон – володар підземного царства, царства мороку та забуття.

Коли астрономи почали дивитись на небо через окуляр телескопа, то почалось відкриття супутників. Перший внесок зробив Галілео Галілей. Він з допомогою свого телескопа відкрив чотири найбільші супутники Юпітера. Вони отримали назви героїв античного світу пов’язаних із верховним божеством – Іо, Європа, Каллісто та Ганімед. Іо -донька аргоського царя Інаха, котру кохав Зевс, Європа – ще одна кохана Зевса, котра славилась своєю красою і яку він викрав перетворившись на чарівного бика, це в її честь названий материк Європа на Землі. Німфу Каллісто Зевс, також, не обминув своєю увагою, це її ревнива Гера перетворила на ведмедицю, а Зевс, щоб загладити свою провину, зробив ведмедицю сузір’ям на небі.  Ганімед був вродливим юнаком, сином німфи Каллірої та дарданського царя Троя і його боги взяли на Олімп та зробили своїм виночерпієм.

Космічні зонди послані в далекий космос дозволили відкрити на краю Сонячної системи нові, досить великі тіла. Однак для планет вони мають не достатні розміри. І хоч мова про пошуки десятої планети час від часу виникала, проте астрономи вирішили навпаки. Вони відібрали одну планету в Сонця, а натомість дали йому кілька карликових планет. Отож до карликових планет записали Путон та Цереру. А нові карликові планети назвали на честь  богинь (не відступати ж від традиції):  Хаумеа, Макемаке, Еріда.

Церера – римська богиня родючості та хліборобства. Хаумеа (Гаумеа) – гавайська богиня родючості та дітородження, Макемаке – творець людства і бог достатку в міфології корінних жителів острова Пасхи – рапануйців. Ерида – це ім’я утвердилось за карликовою планетою не відразу, її називали різними іменами:Ксена, Зена, Ліла. Напевно тому остаточно своє ім’я Ерида вона отримала від імені грецької богині чвар та розбрату. А ще один транснептуновий об’ єкт сонячної системи Седна отримав назву в честь ескімоської богині морських тварин.

Ось так і повелось, що планети та їх супутники носять назви богів із міфології народів світу: грецьких, римських, полінезійських.

Як вийшли на небі зорі «Віз»

Українська легенда про Велику Ведмедицю

velika-vedmedica 

     Колись дуже давно в однім краю трапилась велика посуха; така посуха, що вода повсихала не тільки в річках та озерах, а навіть в колодязях і люди почали хворіти та помирати. В тім краю жила одна вдова, а в тієї вдови була дочка. Захворіла вдова без води, і дочка, щоб не вмерла її мати, взяла глечик та й пішла шукати воду. Довго чи коротко вона ходила, проте знайшла воду, набрала повен глечик та понесла додому. По дорозі натрапила на одного чоловіка, що помирав без води; дала йому напитись і цим врятувала від смерті. Далі натрапила вона на третього, четвертого і так врятувала від смерті семеро людей. Всім давала пити от і залишилось води лише на денці.

Йшла вона, йшла та сіла відпочити, а глечик поставила коло себе на землю. Коли в той час де не взявся собака. Хотів, мабуть, теж напитись та й перекинув глечик. Коли перекинувсь той глечик, то з нього вилетіло сім зірок великих і восьма маленька та й поставали на небі.

Оті зірки і є «Віз», або душі людей, що дівчина їм давала пити, а восьма маленька, так то душа собаки, що перекинула глечик. Так ото Бог на те їх поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була та дівчина, а за її щирість Бог послав дощ в країну, де жила дівчина з матір’ю.

Украинка-1

 

Легенда знайдена у книзі «Українські міфи, демонологія, легенди», упорядник М.К.Дмитренко, Київ «Музична Україна» 1992

Зодіакальні сузір’я в малюнках (частина 3)

Дивовижні фантазії Жозефіни Волл

Жозефіна ВоллЖозефіна Во́лл (Josephine Wall ) — народилась та проживає у Великобританії. Художниця створює картини у стилі фентезі. Її картини виконані в досить своєрідній манері легко впізнати серед творів інших художників. Чарівний світ насичений барвами, квітковими мотивами та алегоричністю – це все створює особливий настрій при перегляді картин художниці. Внесла вона свою частку і в зображення героїв зодіакальний сузір’їв.

1 овен

2 Телець

3 Близнюки

4 Рак

5 Лев

6 Діва

7 Терези

8 Скорпіон

9 Стрілець

10 Козеріг

11 Водолій

12 Риби

Зодіакальні сузір’я в малюнках (частина 2)

Ютака Кагайя (Yutaka Kagaya)

Ютака Кагайя

Ютака Кагайя

 

Ютака Кагайя (Yutaka Kagaya) народився в 1968 році поблизу міста Токіо. Він один з родоначальників цифрового живопису. Його фентезі картини насичені яскравими барвами. Художник багато займався ілюстрацією книг по астрономії, оформляв планетарії.
Його картини на тему зодіакальних сузір’їв широко тиражуються у пазлах, на календариках, як основа для вишивки бісером.

Близнята

Близнята

 

Терези

Терези

 

Водолій

Водолій

 

Діва

Діва

 

Козоріг

Козоріг

 

Лев

Лев

 

Овен

Овен

 

Рак

Рак

 

Риби

Риби

 

Скорпіон

Скорпіон

 

Стрілець

Стрілець

 

Телець

Телець

Зодіакальні сузіря в малюнках (частина 1)

Зоряна карта Яна Гевелія

Зоряна карта Яна Гевелія

Зоряне небо завжди було джерелом натхнення для митців. Сьогодні я хочу згадати лише про один з напрямків мистецької фантазії: це зображення пов’язані їз зодіакальними сузір’ями. В своїх мандрах по небосхилу Сонце проходить послідовно через ряд сузірїв. Історично склалось так, що їх називають 12. Хоч насправді достатньо взяти в руки карту зоряного неба та прослідкувати по екліптиці через які сузір’я проходить шлях нашого світила. На лінії екліптики знаходиться 13 сузір’їв. Але оскільки через сузір’я Змієносця Сонце проходить лише по краю то до зодіакальних сузір’їв зараховують  дванадцять: Стрілець, Козеріг, Водолій, Риби, Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон.

Ян Гевелій, 1690рік

gevely_janПерші картини за мотивами Зодіаку з’явились у зоряних атласах. Один з найкращих атласів зоряного неба належить польському астроному Яну Гевелію (1611 – 1687). Цей вчений був не лише астрономом, але і чудовим гравером. Отож свій атлас він прикрасив прекрасними малюнками. Окремі фігури з цього атласу використовують в багатьох книгах присвячених астрономії. Малюнки зодіакальних сузір’їв із атласу Яна Гевелія можна вважати класичними.

Овен

Овен

 

Телець

Телець

Близнята

Близнята

Рак

Рак

Лев

Лев

Діва

Діва

Терези

Терези

Скорпіон

Скорпіон

Стрілець

Стрілець

Козеріг

Козеріг

Водолій

Водолій

Риби

Риби

І хоч ці зображення часто використовують, однак сучасні художники також малюють картини на теми Зодіаку. Але про це буде наступна розповідь.

 

 

Космічні польоти в літературі.

Першими в космос «полетіли» герої фантастичних творів.
Рисунок1Легендарний французький поет і письменник Сірано де Бержерак (1619 – 1655) написав утопічний роман «Інше світло, або Держави та імперії Місяця». В романі Сірано описує використання ракет не лише для підйому в повітря, але для польоту на Місяць.

Рисунок2 «…Ракети спалахнули, и машина разом зі мною піднялась в простір, – пише де Бержерак, – однак ракети загорялись не відразу, а по черзі: вони були розміщені на різних поверхах (нині ми сказали б: в різних ступенях ракети), по шість на кожному, і останній загорявся після згоряння попереднього».
Професор А. Полонський прокоментував ці рядки так: Сірано де Бержерак «першим змалював єдино можливий, з точки зору сучасної нам науки, спосіб космічного польоту: герой роману летить до нашого супутника на багатоступеневій ракеті».
Рисунок3Талановитий письменник Жуль Верн почав свої пошуки дороги в космічний простір. В 1865 році він висуває ідею пілотованого космічного корабля. Герої роману «Із гармати на Місяць» мандрують в середині снаряду . яким вистрілили із велетенської гармати.
А от в романі «навколо Місяця» та самі герої повертаються на Землю уже використовуючи ракетний (реактивний) рух.
Рисунок4«Весною 1921 року я прочитав «Із гармати на Місяць», а потім «Навколо Місяця». Ці твори Жуля Верна мене вразили до глибини душі. Під час читання завмирало дихання, я був ніби в дурмані. Стало зрозумілим, що для втілення в життя цих чудових польотів я повинен присвятити своє життя», так писав Валентин Глушко, інженер, великий радянський вчений в галузі ракетно-космічної техніки, основоположник рідинного ракетного двигунобудування. Творець багаторазового ракетно-космічного комплексу «Енергія» – «Буран».
Рисунок5             Рисунок6

В 1923 році побачив світ роман Олексія Толстого «Аеліта».В романі розповідається про подорож землян на Марс. В політ вирушають конструктор космічного корабля інженер Лось та червоноармієць Гусєв. На Марсі вони зустрічають місцевих жителів і знайомляться іщ донькою місцевого правителя Аелітою. Саме Аеліта допомагає героям та знайомить їх із історією марсіанського суспільства та місцевими звичаями.
Рисунок7Завершуючи свою розповідь про космічні польоти фантазії хочу згадати роман українського письменника Володимира Владка «Аргонавти Всесвіту». Цей роман був написаний в 1935 році і розповідає про незвичайні пригоди космонавтів, які здійснили подорож на загадкову планету Венеру. Роман був улюбленою книжкою багатьох поколінь юних читачів. Він витримав кілька видань.  Рисунок8 Значно перероблений, роман вийшов у 1958 році. Нині ми знаємо про Венеру набагато більше ніж це було в пору написання роману, і тому в деякій мірі розуміємо, що умови на Венері далеко не такі як це уявлялось в тридцятих роках минулого століття, про те роман і нині читається як захоплива пригодницька фантастика.
Варто згадати, що в романі автор описав стан невагомості в якому знаходяться герої роману під час польоту. Ось що про це говорить наш земляк, льотчик – космонавт СРСР Павло Романович Попович: «Для мене «Аргонавти Всесвіту» – буквар космонавтики. Вже коли побував у космосі, просто вразився, як письменник точно спрогнозував ситуацію, пов’язану з невагомістю. Було такне відчуття, ніби я познайомився з невагомістю… ще на Землі.»