Category Archives: Сонячна система

Місячне затемнення 27 липня 2018 року

27 липня цього року ми станемо свідками найтривалішого місячного затемнення. Розпочнеться воно о 21 годині і триватиме більше 4 години. Із них фаза повного затемнення триватиме 1 годину 43 хвилини. Отож побачити його зможуть всі бажаючі. В нас найкращі умови будуть у східних областях.

Це інформація про затемнення у місті Львів (найближче до нас). Інформація із сайту https://www.timeanddate.com

Але поряд із цим буде відбуватись ще одна визначна подія. Це велике протистояння Марса. Відстань між землею та Марсом буде менша за 60 мільйонів кілометрів. Така подія відбувається з інтервалом 15 – 17 років. останній раз велике протистояння було 2003 року.

 

Зображення з https://giphy.com/

Advertisements

Посадка на комету

В 2004 році в космічний простір був запущений апарат “Розетта” з метою дослідження комети Чурюмова – Герасименко. Я про це вже писала, коли відбулась довгоочікувана подія: космічний апарат опустився на поверхню комети(запис “День комети”). Почалась нова ера в досліджені цих цікавих мешканців космічного простору. А оце знайшла цікаве відео поширене Європейським космічним агентством, ESA. відео було змонтоване із зображень переданих камерами “Розетти” під час її зближення з кометою.

Хто хоче дізнатись більше ось посилання:

https://www.youtube.com/user/ESA/videos

 

Мандрівка Марсом

Марсоход  Curiosity вже тривалий час працює на поверхні  сусідньої планети. За цей час на Землю було передано чимало знімків поверхні  червоної планети. У жовтні 2017 року , коли на Марсі був ясний сонячний день було зроблено велика кількість якісних знімків у місцевості , що носить назву хребет Віри Рубін. На цих фотографіях також видно гори Шарпа і кратер Гейла.

Розташування марсоходу на планеті видно із цієї карти:

карта з відси: http://v-kosmose.com/3d-karta-poverhnosti-marsa-ot-gugl/

Карта Марса із розташуванням дослідницьких апаратів.

Карта взята тут: http://v-kosmose.com/3d-karta-poverhnosti-marsa-ot-gugl/

Фахівці NASA  виконали обробку фотографій, відредагували їх таким чином, щоб кольори виглядали так само як і на Землі в ясний сонячний день. Потім із цих фотографій склеїли панорамне відео. Отож ми можемо здійснити віртуальну мандрівку на цю планету.

 

Яким був Марс в часи юності

NASA показало, яким міг бути Марс 4 мільярди років тому

На офіційному сайті NASA опубліковано анімаційний ролик, що демонструє можливий краєвид Марса 4 мільярди років тому, коли планета була ще молода і мала густу атмосферу

4 мільярди років тому планета була молода і мала густу атмосферу.

Фільм створено вченими Goddard Space Flight Center, повідомляє Huffington Post.

Автори ролика грунтувалися на останніх відкриттях марсохода Curiosity і інших спостереженнях марсіанської природи.

Вони припускають, що атмосфера планети була досить щільною, щоб зберегти тепло для формування океанів. Таким чином, в анімації присутні вид марсіанського озера, хмар і кам’янистих долин.

В кінці фільму вчені продемонстрували реальні види сучасного Марса, зняті марсоходом Curiosity, щоб глядачі могли побачити, як змінювалася Червона планета протягом тисячоліть.

Деталі тут:

http://www.unian.ua/world/852698-nasa-pokazalo-yakim-mig-buti-mars-4-milyardi-rokiv-tomu-video.html

Зорепади

Наближається серпень. Цей місяць славиться своїми зорепадами, котрі оспівують поети. Чому ж на небі в окремі періоди можна побачити велику кількість “падаючих зірок”, а в інші їх майже не видно?

Поява на небі значної кількості “падаючих зірок” пов’язана із кометами. Коли комета наближається до Землі то під дією Сонячного тепла із брили льоду із води, метану та інших газів із вмороженими в нього невеликими шматками камінців та піщинок, вона перетворюється в велику яскраву кулю із хвостом. Лід перетворюється у газ. Цей газ утворює голову комети та її хвіст. Ось такою розкішною красунею комета пролітає біля Сонця. Але краса потребує жертв. Кожен раз, коли комета наближається до нашого світила, вона втрачає частину своєї речовини у просторі та стає все меншою. Зрештою під час чергового зближення із Сонцем настає “смерть” комети, вона розпадається на дрібні шматочки , які були в льоді з якого вона складалась.

Через деякий час ці часточки потрапляють в поле тяжіння Землі та поринають в нашу атмосферу. Ось тоді ми спостерігаємо явище котре називають метеорним потоком. Скупчення метеорних частинок не змінює своє положення тому і спостерігати такі потоки можна в певні часові проміжки. Можливо не всі такі метеорні потоки пов’язані із кометами, однак найбільш відомі з них мають кометне походження.

Серпневий потік Персеїди можна спостерігати із 18.07 по 20.08, максимум 13.08. Сама назва говорить, що погляд слід спрямувати на сузір’я Персея.

 

Сонячна корона

 %d0%ba%d0%be%d1%80%d0%be%d0%bd%d0%b0-1  Сонце… Найближча до нас зоря, джерело тепла, світла та життя. Найменші зміни що відбуваються на Сонці викликають зміни в земній атмосфері, у магнітному полі Землі. Від магнітних бурь страждають люди і прилади. Тому і не дивно, що дослідження Сонця проходить постійно. Сьогодні я хочу розповісти про сонячну корону. Це верхній, найбільш розріджений шар сонячної атмосфери. Спостерігати сонячну корону можна під час сонячних затемнень.

%d0%ba%d0%be%d1%80%d0%be%d0%bd%d0%b0-2
Під час затемнення, коли місяць закриває сонячний диск, навколо чорного диску Місяця спостерігається світлий ореол з нерівними краями. Це і є сонячна корона – верхній шар атмосфери Сонця. Особливістю цієї частини Сонця є те, що тут температура може сягати мільйона градусів, в той час як на поверхні Сонця вона близько 60000 С. Така температурна інверсія зумовлена тим, що речовина в сонячній короні дуже розріджена. Відомо, що температура тіла залежить від швидкості руху молекул. А точніше від середньої квадратичної швидкості молекул. При малій густині речовини (як це спостерігається в сонячній короні) достатньо кількох швидких молекул, які можуть потрапити сюди із Сонячної поверхні, щоб значно зросла середня квадратична швидкість молекул, а отже їх кінетична енергія і температура самого газу. Основним джерелом таких молекул є протуберанці.

%d0%ba%d0%be%d1%80%d0%be%d0%bd%d0%b0-3
Вигляд сонячної корони змінюється в залежності від активності Сонця. В період низької активності корона матиме не симетричний вигляд, з короткими схожими на щіточки променями на полюсах. В період активного Сонця зовнішній вигляд корони має більш витягнуті “хвости”.

%d0%ba%d0%be%d1%80%d0%be%d0%bd%d0%b0-4
Раніше спостерігати сонячну корону можна було лише під час сонячних затемнень. Нині для таких спостережень використовують спеціальний пристрій – коронограф. Винайшов його французький астроном Бернар Ліо. Принцип роботи коронографа простий. У головному фокусі об’єктива телескопа встановлено диск, що екранує сонячний диск і влаштовує в телескопі сонячне затемнення.

Назви планет

Походження назв планет та сузір’їв це досить цікава сторінка в історії астрономії.

Склалось так що в давнину планети отримали свої імена за іменами богів грецького та римського пантеону: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн. Меркурій (у греків Гермес) – це син Зевса, котрий виконував на Олімпі обов’язки кур’єра та гінця. Венера (у греків Афродіта) – донька Зевса й океаніди Діони, богиня кохання та краси. Марс – бог війни, Юпітер – це і є верховний бог римлян , він же Зевс у греків, а Сатурн це римське ім’я верховного доолімпійського божества, у греків він звався Кроном і був батьком Зевса (Юпітера).

Отож коли було відкрито нові планети вони також були названі в честь богів греко – римського пантеону: Уран, Нептун, Плутон. Уран давньогрецький бог неба, перший володар світу; Нептун – володар морського безмежжя, а Плутон – володар підземного царства, царства мороку та забуття.

Коли астрономи почали дивитись на небо через окуляр телескопа, то почалось відкриття супутників. Перший внесок зробив Галілео Галілей. Він з допомогою свого телескопа відкрив чотири найбільші супутники Юпітера. Вони отримали назви героїв античного світу пов’язаних із верховним божеством – Іо, Європа, Каллісто та Ганімед. Іо -донька аргоського царя Інаха, котру кохав Зевс, Європа – ще одна кохана Зевса, котра славилась своєю красою і яку він викрав перетворившись на чарівного бика, це в її честь названий материк Європа на Землі. Німфу Каллісто Зевс, також, не обминув своєю увагою, це її ревнива Гера перетворила на ведмедицю, а Зевс, щоб загладити свою провину, зробив ведмедицю сузір’ям на небі.  Ганімед був вродливим юнаком, сином німфи Каллірої та дарданського царя Троя і його боги взяли на Олімп та зробили своїм виночерпієм.

Космічні зонди послані в далекий космос дозволили відкрити на краю Сонячної системи нові, досить великі тіла. Однак для планет вони мають не достатні розміри. І хоч мова про пошуки десятої планети час від часу виникала, проте астрономи вирішили навпаки. Вони відібрали одну планету в Сонця, а натомість дали йому кілька карликових планет. Отож до карликових планет записали Путон та Цереру. А нові карликові планети назвали на честь  богинь (не відступати ж від традиції):  Хаумеа, Макемаке, Еріда.

Церера – римська богиня родючості та хліборобства. Хаумеа (Гаумеа) – гавайська богиня родючості та дітородження, Макемаке – творець людства і бог достатку в міфології корінних жителів острова Пасхи – рапануйців. Ерида – це ім’я утвердилось за карликовою планетою не відразу, її називали різними іменами:Ксена, Зена, Ліла. Напевно тому остаточно своє ім’я Ерида вона отримала від імені грецької богині чвар та розбрату. А ще один транснептуновий об’ єкт сонячної системи Седна отримав назву в честь ескімоської богині морських тварин.

Ось так і повелось, що планети та їх супутники носять назви богів із міфології народів світу: грецьких, римських, полінезійських.

Малі планети Сонячної системи

Порівняно недавно в книгах по астрономії говорилось, що в Сонячній системі 9 планет. Однак нині ситуація інша. За сучасною класифікацією в сонячній системі 8 планет, а Плутон відносять до карликових планет. Відкриття останніх років заставили вчених змінити погляди на нашу планетну систему  і  внести корективи в найменування та класифікацію її об’єктів. Однак спочатку слід розглянути історію відкриття малих тіл – астероїдів та планетоїдів.

У 1766 році німецькі астрономи Боде і Тиціус сформулювали закон, котрий записують такою формулою:

Ticius_Bode

n  – числа від 0 (існують і інші варіанти запису даної формули). За цією формулою встановлюється цікава закономірність

Числа за формулою

Планета

Відстань в  а.о

0,4 Меркурій 0,4
0,7 Венера 0,7
1,0 Земля 1,0
1,6 Марс 1,5
2,8
5,2 Юпітер 5,2
10,0 Сатурн 9,5

Правда для Меркурія доводиться число n взяти рівним (- 1, тобто він не вписується в дану послідовність), а для Венери 0, і далі по порядку 1, 2. 3… . Наші нинішні знання про Сонячну систему набагато точніші, ніж були у вісімнадцятому столітті, однак віра у магію чисел призвела до ряду відкриттів.

Коли в 1781 році Гершель відкрив Уран на відстані 19,2 а.о, то всі вирішили, що в даній закономірності зашифровано математичну сутність Сонячної системи. Після цього почались активні пошуки планети між Марсом та Юпітером. У 1801 році була відкрита планета. що отримала ім’я Церера. У 1802 році відкрито ще одну планету на тій же відстані між Марсом та Юпітером. вона отримала ім’я Паллада. У 1804 році відкриті Юнона та Веста. Виявилось, що на орбіті між Марсом та Юпітером обертається сотні тисяч малих тіл. вони отримали назву поясу астероїдів. Середній діаметр цих тіл 400 км. Церера найбільша серед них і має діаметр більший за 960 км.

Пояс астероїдів

Пояс астероїдів

у 1992 році за орбітою Плутона було відкрито масив малих тіл дуже схожий на пояс астероїдів – пояс Койпера. В цьому поясі були виявлені ще кілька великих тіл, за розмірами близькі до Плутону. Отож постало питання перегляду класифікації об’єктів Сонячної системи.

Пояс Койпера

Пояс Койпера

24 серпня 2006 року XVI Генеральна Асамблея Міжнародного Астрономічного Союзу (МАС) Плутон переведений в категорію карликових планет. В категорію таких планет потрапили Церера, найбільший астероїд, і недавно відкрита Еріда із поясу Койпера.
В 2008 році на засіданні МАС прийняли рішення: карликові планети на орбітах за межами Плутону будуть називати “плутоїди” (plutoid).

Карликові планети та їх супутники

Карликові планети та їх супутники

Нині ми маємо такий список карликових планет

Назва

Радіус

Плутон 1137 км
Церера 475 км
Хаумеа 718 км
Макемаке 750 км
Еріда 1165 км

Зонд New Horizons розпочав свою важливу місію з вивчення Плутона ще у 2006 році. Протягом 9 років апарат передавав сенсаційні знімки та дані про карликову планету та її супутники. Максимально наблизився до небесного тіла New Horizons у липні 2015 року. Своєрідний трейлер подорожі до льодяної карликової планети зняв режисер Ерік Вернквіст.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/nauka_it/u-merezhi-z-yavivsya-vidovischniy-treyler-pershoyi-podorozhi-do-plutona-441591.html

 

 

Уран та Нептун

Уран та Нептун це планети котрі не були відомі в давнину. Їх відкрили спочатку вчені в кабінетах, а потім астрономи відшукали їх на небі.

Уран.

uran 11   У 1781р Гершель відкрив планету невідому раніше. Її називали то планета Георга, то планета Гершеля. Та потім її стали називати Уран.

Радіус 4Rз
Маса 14,6Мз
Густина 1,2г/см³
g=0,9gз
Орбіта 19,2а.о
Доба 17год 14хв
Рік 84 роки
Атмосфера водень, вода
Температура -215ºС

Обертається Уран у зворотному напрямку. На планеті є вода у формі льоду. Атмосфера складається із водню, гелію, метану і аміаку. Планета має внутрішні джерела підігріву, у 1977 році відкрито кільця Урану.

Uran

Уран має 17 супутників (за іншими джерелами 21). Найбільші з них Міранда, Аріель, Титанія, Оберон.

Аріель R = 580км
Умбріель R = 585км
Титанія R = 790км
Оберон R = 760км
Міранда R = 240км
Нептун

Neptune-Earth_ 1      Планета Нептун була відкрита 23серпня 1846 року Галле за розрахунками Левер’є і Адамса.
За своїми характеристиками схожий на Уран.

Радіус 3,9Rз
Маса 17,2Мз
Густина 1,6г/см³
g=1,1gз
Орбіта 30 а.о.
Рік 164,8 років
Доба 16 год 06 хв
Атмосфера водень, вода, аміак.
Температура -213ºС
Обертається у зворотному напрямку.

На поверхні планети є Велика Темна Пляма (ВТП) схожа на ВЧП Юпітера.

Вигляд Нептуна із Тритона

Вигляд Нептуна із Тритона

Нептун має 8 супутників. Найбільші Тритон та Нереїда.

Тритон R = 1380км
Нереїда R = 170км
Протей R = 210км

Сатурн

saturn 1Планета Сатурн має найменшу густину з усіх планет, вона дещо сплюснута з полюсів (внаслідок обертання ) і має потужне магнітне поле.
saturn 1a

Основні характеристики планети:

Радіус 9,4Rз
Маса 95Мз
Густина 0,7г/см³
g=1,1gз
Орбіта 9,5а.о
Рік 29,5 років
Доба 10год 14хв
Атмосфера водень, гелій
Температура -178ºС
Хмари з аміаку

Найбільш відомим Сатурн став через свої кільця.Кільця складаються з льоду і дрібних піщинок та камінців.

saturn 3

saturn 4

Від того що змінюється кут спостереження кільця із Землі можна бачити по-різному. Через кожні 14,7 року розташування кілець стає таким, що їх майже не видно. У 2009 році було таке «зникнення».

saturn 2

На колажі показана зміна вигляду кілець Сатурна в різні періоди спостереження.

Сатурн має 30 супутників. Але всі вони невеликі, за винятком Титану.

saturn 5

Показано найбільші супутники Сатурна на фоні планети.

Титан за розмірами лише трохи менший від Ганімеда і теж має атмосферу. За останніми даними на Титані виявлено метанові озера.

saturn 6

Розміри інших супутників такі:

Назва               Радіус
Титан                2575км
Рея                     765км
Япет                   720км
Діона                560км
Тефія                525км
Енцелад          251км
Мімас              197км
Янус                 100км

75