7 вересня 2025 року ми були свідками дуже цікавої події. Відбувалось повне місячне затемнення. Ця подія тривала кілька годин, але повну фазу можна було спостерігати в період від 20год 30хв до 21год 30хв за київським часом.

Під час затемнення Місяць набуває червоного, помаранчевого, а інколи рожевого кольору. В народі це явище називають «кривавий Місяць». Звучить досить похмуро, однак причиною такого вигляду є звичайне фізичне явище.

Повне місячне затемнення спостерігають, коли Земля розташовується між Сонцем та Місяцем. Фактично Місяць заходить в тінь, котру відкидає Земля у простір. Однак повністю сонячні промені не блокуються. Частина світла проходить через атмосферу, заломлюється і розсіюється майже все окрім червоної частини спектру. От ці промені і досягають поверхні Місяця. Варто пам’ятати, що наш небесний супутник сам не світиться, він відбиває світло, що отримує від Сонця. А коли до нього доходять лише червоні промені, то і відбиватись будуть лише вони. Ось чому під час затемнення місяць червоний.

Ось кілька авторських фото зроблених 7 вересня.

Подія, коли  декілька планет знаходяться на небі близько одна біля одної називається парад планет . Паради планет можна спостерігати часто, але це як правило 2-3 планети. Чим більше планет одночасно зійдуться на небі тим унікальніше явище.

У ніч на 17 серпня  можна буде спостерігати  відразу шість планет.  Наступний парад планет відбудеться вже лише у 2026 році. Про це повідомляє Associated Press.

Не всі планети можна побачити неозброєним оком. Венеру, Юпітер, Сатурн та Меркурій будемо спостерігати в небі з 17 по 20 серпня. Спеціального  обладнання для цього не потрібно, а от Уран і Нептун — лише в бінокль і телескоп.

Особливість цьогорічного параду планет рідкісне  з’єднання Юпітера і Венери. Їх можна буде побачити поруч одне з одним у східній частині неба.

Щоб побачити це парад планет, потрібно вийти вранці незадовго до сходу Сонця та подивитися на схід. Спочатку  знайдемо  Юпітер і Венеру, дві яскраві цятки поруч одна біля одної. Збоку від них буде Сатурн, а Меркурій буде  нижче, близько до горизонту. Важливо: якщо наколо багато високих будівель або дерев Меркурій можна і не побачити. Цю планету завжди видно  низько над горизонтом.

Зазвичай планети мають дуже яскравий вигляд, але на відміну від зірок не мерехтять. Додатковим красивим елементом буде тонкий Місячний серп, 17 та 18 серпня він буде знаходитись над Венерою та Юпітером.

Завдяки нашим дослідженням та космічним апаратам ми можемо здійснити уявну мандрівку в нашій Сонячній системі. Ось таку я знайшла на каналі “Наука та Всесвіт”

10 червня 2021 року жителі північної півкулі будуть спостерігати сонячне затемнення. Це затемнення буде кільцеве, тобто в небі буде видно темний диск оточений сяючим кільцем. Затемнення такого виду наступного разу буде спостерігатись влітку 2039 року.

На території  України ми зможемо спостерігати це цікаве явище, максимальна фаза якого припаде на 13 годину 41 хвилину за київським часом. Правда в нас буде видно затемнення лише часткове. Варто пам’ятати, що спостерігати за Сонцем потрібно лише через дуже темне скло (найкраще підходить скло, котре використовують зварювальники).

Між фізикою та астрофізикою є багато спільного — ці науки вивчають закони світу у якому ми живемо. Але між ними існує одна суттєва різниця — фізики мають можливість перевірити свої теоретичні розрахунки за допомогою відповідних експериментів, у той час як астрономи в більшості випадків такої можливості не мають, адже вивчають природу далеких космічних об’єктів за їхнім випромінюванням.

Астрономічні спостереження це основа астрономії і в минулому і в сучасному світі. Сучасні астрономи все менше користуються методом прямого спостереження і все більше інформації отримують із вивчення електромагнітного випромінювання.

Електромагнітне випромінювання відбувається в досить широкому спектрі. Однак людина може бачити лише невеликий діапазон. Однак кожен вид випромінювання може нести власну інформацію про об’єкт.

Будь-яке тіло, що світить, створює спектр випромінювання. Спектри бувають суцільні (неперервні), лінійчасті й смугасті.

Суцільний (неперервний) спектр – спектр, у якого монохроматичні складові заповнюють без розривів інтервал довжин хвиль, у межах якого відбувається випромінювання 

Усі тверді тіла, що світяться – розплавлені метали, гази та пари, перебуваючи під дуже великим тиском, дають суцільний спектр. Такий спектр можна, наприклад, одержати від дугового ліхтаря та свічки, що горить.

Інший вид має спектр, якщо за джерело світла використати розпечені гази або пари, коли їхній тиск майже не відрізняється від нормального і гази перебувають в атомарному стані.

У цьому випадку говорять про лінійчастий спектр (атомний). Він складається з окремих кольорових монохроматичних ліній, що не зливаються одна з одною і розділені темними проміжками. Установлено, що у стані розігрітого до високої температури кожен хімічний елемент газу складається з атомів і випромінює властивий тільки йому один лінійчастий спектр з характерними кольоровими лініями, завжди розміщеними на певному місці.

Смугастий спектр – спектр, монохроматичні складові якого утворюють групи (смуги), що складаються з багатьох тісно розміщених ліній емісії.

Тобто смугастий спектр (молекулярний) складається з окремих ліній, які зливаються в смуги (чіткі з одного краю й розмиті з іншого), розділені темними проміжками. Такий спектр випромінюють молекули газів і пари.

Таким чином, для кожного хімічного елемента його лінійчастий спектр випромінювання обернений до спектра поглинання. Це значить, що розміщення темних ліній поглинання точно відповідає розміщенню кольорових ліній випромінювання.

Спектри містять найважливішу інформацію про випромінювання. Загальний вигляд спектра і детальний розподіл енергії в ньому залежать від температури, хімічного складу й фізичних властивостей джерела, а також від швидкості його руху. Метод дослідження хімічної будови тіл та їхнього фізичного стану за допомогою спектрів випромінювання і поглинання називають спектральним аналізом.

У 1814 р. німецький фізик Йозеф Фраунгофер, спостерігаючи спектр Сонця за допомогою спектроскопа з дифракційною ґраткою, який він виготовив, звернув увагу на те, що суцільний спектр Сонця містить значне число темних ліній. Учений установив, що ці лінії (названі згодом його ім’ям) завжди присутні у спектрі Сонця на певних місцях. Фраунгоферові лінії – не що інше, як лінії поглинання пари різних речовин, що перебувають поблизу джерела суцільного спектра – яскравої поверхні Сонця (між фотосферою і спектральним приладом). Сонце оточене газовою оболонкою, що має нижчу температуру та меншу густину за фотосферу. Таким чином, спектр Сонця є спектром поглинання цієї пари.

При детальній класифікації фраунгоферових ліній на Сонці виявлено всі земні елементи. Так було відкрито новий хімічний елемент – гелій (сонячний), який тільки через 26 років виявили на Землі.

Порівнюючи довжини хвиль ліній поглинання, спостережуваних у спектрах небесних тіл, з отриманими в лабораторії або розрахованими теоретично спектрами різних речовин, можна визначити хімічний склад випромінюючого космічного об’єкта, що перебуває на дуже великій відстані. Спектральний аналіз дає змогу визначити хімічні складові не тільки Сонця, але й інших об’єктів – зір, туманностей. Аналіз спектрів – основний метод вивчення фізичної природи космічних об’єктів, що використовується в астрофізиці.

Спектральний аналіз допомагає встановити

• Для зір: хімічний склад, температуру, наявність планет

• Для планет: наявність і склад атмосфери, температуру.

• Для галактик: зоряний склад, відстань, хімічний склад.

Для порівняння деякі фотографії.

Скільки галактик у Всесвіті

Наша галактика не єдина зоряна система у космосі. Всесвіт наповнений галактиками різноманітних форм та розмірів.

Галактики – величезні зоряні системи в кожній з яких десятки і навіть сотні мільярдів зір.

Для оцінки кількості галактик використовують теорему Зеємінгера.

Теорема Зеємінгера: галактики у космосі розміщені рівномірно в усіх напрямках однаково.

Едвін Ґаббл встановив: на 1кв.градус неба припадає 131 галактика.

За підрахунками Ґаббла має бути 5,4·10⁶ галактик з яскравістю до 20^m

Спостерігаючи  інші  галактики, астрономи  звернули  увагу  на  те,  що  не  всі  галактики  мають спіральну  структуру. 

Е.Габбл провів першу класифікацію галактик, за їх завнішнім виглядом. Він виділив три класи: еліптичні (Е), спіральні (S) та неправильні (Ir).

Еліптичні Е0 (лінзові), Е1,Е2…   мають 8 підкласів в залежності від величини видимого стиску.

Спіральні поділяють на два підвиди: спіральні ( Sa, Sb, Sc…  )  та спіральні з поперечиною (з перетинкою) (SBa, SBb…) . Друга (чи третя) літера вказує на вираженість спіральних рукавів

Неправильні  Ir не мають чітко вираженої форми

Останнім часом виділяють ще одну групу Сейфертівські  галактики. Від звичайних вони відрізняються тим, що в них активне ядро з потужними викидами газу або вони мають випромінювання, що виходить за межі звичайного спектру для галактик. Для прикладу галактика М87.

Найближчі  сусіди  Галактики.

 Сусідкою нашої Галактики є галактика  у  сузір’ї  Андромеди  М 31. Вона належить  до спіральних галактик і подібна до нашої.  В них схожий  вигляд,  майже  однакові  розміри  і мають приблизно  однакову  кількість  зір.  Галактика  М 31  знаходиться  на відстані 2 млн. св. років від Землі . До наших найближчих сусідів належать Мала  та  Велика Магелланові  Хмари (ВМХ та ММХ), їх можна побачити  на  небі  південної півкулі. 

Ці найближчі до нас галактики утворюють місцеву групу галактик. До місцевої групи галактик належать крім нашої 6 великих галактик та кілька десятків карликових. Всього 23 галактики.